Вітаю, шановне товариство. Не хочете подивитися на ще один не дуже частий ніж на наших просторах? Якщо зайшли, то явно хочете.
Отже, моє певне захоплення ножами часів фронтиру привело мене до виробів американського коваля Trenton Tye з компанії Purgatory Ironworks. Є у нього свій ютуб, де він вчить робити усілякі вироби та сайт https://trentontye.com/ , де можна ознайомитися з його біографією та подивитися на вироби.
Та повернемося до ножа. Повна його назва Purgatory Ironworks Trenton Tye Custom Coffin model 1. Є ще модель №2, яка відрізняється тільки більшою довжиною клинка і модель №3 (Fighter), яка має збільшене руків’я та довший клин (стосовно товщини клину нічого не скажу). Коштував він мені набагато менше, ніж зараз за нього просять.
Приїхав цей малюк у здоровенній коробці, куди б і модель номер три влізла спокійно. Тут був сюрприз, бо я замовляв модель зі сталі 1075, а приїхала з 1095. Різниця в ціні на той момент була в 10 долларів. Звичайна біла коробка з такими написами.
Ну що ж гарна цяцька.
Фініш клинка – грубий сатин на спусках та рівний прокат на голомені. Покриття «копчений фініш», як кажуть американці. Ну і я би був не я, якби одразу не постругав ним. Не ріже, в дерево не лізе від слова зовсім. Зведення міліметр, підводи самі бачите. Вирішив перегострити.
Все врукопашну, лінза. Ніж почав різати. Вирішив ще погострити, у тому числі і по спусках.
Ножем вже стало можливо щось стругати та робити пір’яні палички.
Грані на руків’ї гострі, обух гострий, кінчик дуже гострий. Товщина клинка - 3,2 мм, довжина клинка від дульки 67 мм. Була
.
Цілком і повністю моя провина. Загнав у пня і вирішив витягти, заломивши набік. Дзеньк, рівно по поверхні дерева. На вулиці було -6. Ось таке зерно і такі мої скіли у формуванні лінзи вручну
Руки дані не для того, щоб ними у носі длубатися, тому відновлюю я ніж також вручну. Процес ще не завершено.
Пір’яні палички роблені ним. Ріже добре. Сталь м’якувата, але мене влаштовує. Від повітря не тупиться. Кінчик став дебелим, я навіть тепер ним батоню.
Та досить про мої косяки, перейдемо до ножа.
На фото вже нема 7 мм кінчика. Розміри пишу додавши відсутню частину. Загальна довжина 181 мм, довжина накладок – 100 мм, загалом руків’я – 107 мм, висота руків’я – від 26 мм, до 16 мм, глибина підпальцевої – 10 мм. Ширина руків’я – 22 мм. Матеріал руків’я – пекан з сімейства гікорі. Сталь патинує, їжа (яблука), пахнуть сіркою, щоб дуже іржавіла, не скажу. Спуски були прямі (місцями слабо-слабо увігнуті). Зведення було 1 мм, v-подібна ріжуча кромка. Кут на кромці десь під 60 градусів.
Дизайн ножа – реставрація ножів 19 століття, що вийшли зі звичайних trade knife. Ви вже мабуть помітили, що руків’я схоже на певний дерев’яний виріб? Coffin – «гроб».
Руків’я зручне настільки, наскільки може бути зручне руків’я такого типу. Не для тон кілків. А ось плюс його – це довжина. Тут вже мізинець не відчуває себе зайвим. Якщо використовувати ніж, як мисливсько-рибальський, то все добре, руків’я зручне.
Та нормально у мене все з пальцями. Всі є.
Піхви шкіряні, зроблені добре. Як на мене низькуваті, хотілося б вище. І ще не подобається, як зроблена петля. Краще було б її назовні загорнути, щоб піхви біля тіла приймали більш зручне положення для вкладання ножа в них.
Придбав би я такий ніж знову? Так. Придбав би я модель номер 2? Скоріше за все так. Якщо знижка буде така сама. Модель три скоріше за все не купував би, бо великими ножами я роблю, що треба, що не треба, а інфи щодо товщини клинка і який там кінчик нема. І руків’я з пекану досить таки слизьке. Утик збереже руку від потрапляння на лезо, але якщо щось колоти і палець зісковзує на нього – боляче, капець.
Всім дякую, хто ще й читає, а не тільки картинки дивиться. Вибачайте за похмурі фото, Сонечко вже давно не бачив. А без нього гарні фото не робляться.
. Дрібні ножі я люблю, але не люблю шийники. Тому в парі на поясі ніж 150 мм і цей. І ще. Були у мене ензо неккери і сканді, і плейн. Якщо вибирати між цим і неккерами, то я візьму цей. Але то мій вибір.
. Ну, як будуть зміни, звісно повідомлю.
