При нагоді і зараз тягну до дому якусь сокиру, перекуплену, виміняну. Хоча і не має часу щоб привести до ладу, зробити достойне топорище, та і роботи їй не має. Але всі консервуються і складаються
З часом доводяться до ладу. Половина людей, хто зараз читає, напевно думають - маньяк
Та ні, з головою. 
Просто є у чоловіків така тяга до всього металевого та гострого. В когось проявляється слабше, в когось вона десь глибоко спить, а в декого вона проявляється в повній мірі. Але в більшості, хто бере до рук доведений до толку інструмент, ця тяга одразу прокидається. То потрібно тримати в руках, торкатись металу, дерева, дивитись на відблиск полірованої кромки... тільки тоді можна відчути то все в повній мірі. Відчути як десь глибоко прокидаються первісні інстинкти.
ПС. Ми не маньяки, просто любимо гарні гострі речі.
Чергове поповнення: Київська Русь, бойова сокира. Сподіваюсь займе гарне місце в колекції.
, сокири теж iнколи тяну з блошиного, але радянських часiв 
