Років так 8-10 тому в мене вже був цей ножик. Я тоді його замодив: зробив практично симетричні спуски,
зведення 0.3 (після 0.9). Трохи підпиляв ("під себе") руків'я. Дошліфовав його та вкрив данішем.
Ножик подобався. Мав виражений "етнічний" характер. Простий, але вдалої конфігурації клинок,
приємне/тепле дерев'яне руків'я. Ніяких понтів, але багато душевності.
Був десь поруч з Опінелями . Сходив навіть десь на тиждень в Карпати. Але був загублений під
час закриття сезону в дідовій хаті, на Черкащині. Пошуки наступними роками не давали успіху.
Але цього року все ж піддався ностальгії і придбав нового.
Простий, теплий. З своїми особливостями. За цей час через мої руки пройшло
трохи ножів. Але в мою долоню зразу ліг, як свій. Це приємне відчуття. Поки модити його не буду,
хай так поживе, поспішати не будемо. Але подобається: до рук охоче йде. І в моїй руці йому зручно.
І мені з ним зручно. Теплі відчуття можуть давати і прості речі. Простий "до кісток" ніж.
А більше йому й не треба. І мені...
