Колись давно, бігав один патлатий
долбо.. довбень з такою літровою флягою по Дубенському замку під час фестивалю Тарас Бульба.

На питання «є шо?» від таких самих
долбо.. неформалів, з радістю давав сьорбнути, і потім, на хрипучі слова «шо за водяра?» відповідав (здається з, типу, «демонічним» сміхом): «Помилуйте, мадам/мусьйо – это чистый спирт!». Ну, часи такі були
Довбень підріс. Трошки. Та фляга є десь в гаражі чи підвалі.
А в користуванні зараз таке:
Синя фляга на 6 унцій – рідко використовується. Для поїздок на декілька днів, про всяк випадок.
Dalvey з компасом – дурне придбання. Ні компактності ні об’єму (95 мл). Те ж, думаю, і з 125мл було б.
А от Dalvey на 75 мл – дуже приємною несподіванкою (коли купував продавець вказував 95 мл) виявилася. Компактна - хоч в передній кишені джинсів носи. Приємна в руці. З чохольчиком (не рідний) користуйся де хочеш. Об’єму достатньо «для кави». Чи щоб збити бажання «догнатись». З віком розумієш, що все «психологічне», і знаходиш приємні, та відносно безпечні, способи бОшку свою заспокоїти (з ножеманією це складніше)

Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.