Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.
Гадюка чи ужик чи полоз - все єдино. Коли відпочиваю в пансіонаті на Самарі поблизу Новомосковська ці плазуни чатують біля рибалок як кішки. Ти рибу ловиш, ховаєш карасів у садок, верхівку викидаєш - а зміюка заповзає по тичці зверху садка і дивиться на тебе жалібно очима. Знімаєш верхівку з гачка, трохи душиш щоби не втекла і кидаєш на метр від себе. Гадючка швидко до неї, хапає поперек і відповзає. Потім перекладає головою до пащі - ковть-ковть і пухирець від риби просувається до хвоста гадючки. Потім зміючка посидить хвилин 20 і знову повзе за рибкою. Так штуки 3-5 віддаси, зміючка повзе у комиш спати. Га - наступна прийшла по рибку. Так за рибалку 2-3 гадючки нагодуєш. Вони не чіпають мене я не чіпаю їх, співіснування.
Ну й кілька разів було коли після рибалки тих карасів чистиш й патраєш щоби до морозилки скласти, відрізаєш голову й витягуєш з кишками. Цей мотлох знов кидаєш гадючкам - поживно, вони ковтають а одна нахаба призвичаїлась і хапала риб’ячі потруха прям з Мори, якою я рибку чистив.