Все вичитати не зміг, бо почали повторюватись вже після 3ст.
Так от. Я тут вже писав про зброю і людей. Хто читав той знає мою позицію.
Напишу тут трохи інше.
1. Я за зброю для нормальних людей. От тільки в нормальному суспільстві із нормальнми людьми зброя не потрібна. Що з нею робити, коли всі нормальні? А коли 90% суспільства хворе безвідповідальністю та безнаказанністю - то навіщо суспільству зброя? Може суспільство лічити треба, а не стріляти?
2. Зброя Україні ЗАРАЗ не потрібна. Україні потрібні школи, культура, виховання, відповідальність, законослухняність, гарний рівень життя, НОВЕ КЕРІВНИЦТВО. Україні потрібен ЗАКОН скрізь!
Все бажання мати зброю базується зараз на образІ та бажаннні помсти. Помсти як гопникам так і владі. І це не питання зброї, а питання образу життя і бажання жити краще.
3. Зброю "приймали" там де її НЕ ТРЕБА БУЛО. Прибалтам потрібна була зброя, щоб помститись політиками за погане життя? Ні, вони прийняли зброю, тому що прийняли.
Якщо крокодил ситий, його можна і за хвіст потягати. А коли голодний? Хто ж тоді до нього заходити із мясом в руках буде? Так і тут. Хто не будує школи, той будує тюрми. Хто не виховує покоління дітей, той потім вимагає зброї, щоб відстріляти те покоління, що виросло поруч.
Замкнуте коло.
Тільки тоді, коли зброя в Україні стане не потрібною для "покращення собі життя та відновлення справедливості", тільки тоді зброя може бути "прийнята".
Тобто ніколи.

Тому що ми маємо те життя на яке заслуговують раби.
А рабам зброю не дають. БЕСПОЛЕЗНО. Ну повбивають вони один одного, а ті, що вижили все одно рабами то залишуться всередині. Вони знову виберуть собі таких керівників, знову виростять таке покоління, знову потребують зброї, щоб покращити життя... і далі по кругу.
У нас нема проблеми "зброї", у нас є проблема образу життя. Той відсоток людей, до яких і я належу, намагається відчайдушно вижити в суспільстві, яке живе ПОВНІСТЮ не так як ми собі уявляємо. Але біда в тому, що нас 10% відстотків гарних людей, які живуть совістю, співчуттям та порядністю. 10% тих людей, хто буде думати головою, коли стане питання застрілити чи ні нападника. А зброю то ми роздамо 90%-ам придурків, для яких і зараз пофігу все. Ці 90% і так довели нас до цього стану, коли без зброї вже нікуди. І далі ці 90% гнилого суспільства будуть поводити себе так само тільки із зброєю в руках. 90% того суспільства, ЯКЕ МИ НЕ РОЗУМІЄМО стане ЩЕ АГРЕСИВНІШИМ і НЕБЕЗПЕЧНІШИМ. І НІЧОГО ми не виграємо.
Що робити?
1. "Динозаврам" вимерти, бо МИ своє віджили і програли боротьбу дибілам. Програли менш вимогливим, менш вихованим, і більш наглим, агресивним - дибілам на вулицях.
2. Мігрувати туди, де можна ще жити з нашими принципами добра і порядності. А такі місця є? Незнаю...
3. Взяти зброю в руки і загинути із чистою совістю. Залишивши цей світ тим, кому ми програли цивілізаційний процес. Тим, у кого принципів життєвих менше, тим кому вбити нашу сімю і не мучатись "угрызениями совести" легше.
4. І зовсім нереальний сценарій для України - обєднатись "цвіту нації" - інтелектуальному та інтелегентному, та поломати цю ситуацію. Довірити керівництво фахівцяв у своїх сферах, турбуватись кожному із таких керівників про добробут тих кого ти представляєш у владі. Встановити законність, чесність...
Самому смішно.
Людей на "керівні посади" ми не знайдемо, бо кожен із нас "із цього суспільства" і не звик жити заради ідеї та інших.
А отримавши владу ми станемо тими, кого хочемо зараз
Чому? Тому що можна. Тому що бидло стерпить. То чому ж ні?
Залишити на землі тільки 10% людей, що готові жити по чесним законам чесного суспільства?
Було б добре.
Але для цього потрібно "естественый отбор" повернути в сторону законів природи, а не законів людей.
А зброя? А ти готовий із своєю мораллю жити по лікті в крові. Спати будеш добре вбивши 10-15 чоловік для самозахисту? Може краще про рівень життя в державі подумати, та згадати Чаушеску.
Після цього буде інша проблема, але зброї на кожен день вже не треба буде.