Щось я не дочекався жодного відгуку по попередньому посту.
Тож, продовжу на чому зупинився. А саме – на регламентованому обігу сабжу.
Отже, чомусь існує думка, що зазначене питання регламентоване наказом МВС України від 21.08.98 N 622. Принаймні, у вироках та постановах про притягнення до адмінвідповідальності зазначають саме цей акт, порушення приписів якого є підставою для притягнення особи до відповідальності, вилучення майна та інших заходів взаємодії держави в особі своїх посадовців із громадянами.
Насмілюся спробувати аргументувати правову безпідставність такої практики.
Отже, зважаючи на попередні аргументи, відкриваємо преамбулу зазначеного Наказу:
Відповідно до Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему", Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року N 1138 "Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України", Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. "Про право власності на окремі види майна" із доповненнями до неї від 22 квітня 1993 р. та 24 січня 1995 р., а також у зв'язку з прийняттям інших нормативних актів по лінії служби дозвільної системи НАКАЗУЮ:
І розкладаємо по поличках, тримаючи в голові ч.2 ст. 19 Конституції.
ЗУ «Про міліцію» - дійсно має певні згадки щодо предмета обговорення, а саме:
Стаття 10. Основні обов'язки міліції
Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:
…
13) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об'єктів;
Стаття 11. Права міліції
Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:
….
22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;
Тепер щодо відповідності законодавства – наведу ще трохи з того ж джерела:
Стаття 4. Правова основа діяльності міліції
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Отже, законний обов’язок надавати дозвіл та законне право анулювати дозвіл у міліції є. Відповідно до законодавства. Від себе додам – чинного, тобто до тих його приписів, що не суперечать вимогам, насамперед, Конституції та Законів. Йдемо далі.
Наступне -
постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему". І тут виникають питання, при чому одне так просто одразу.
Датовано цей чудовий документ 7 вересня далекого 1992 року. За час існування він пережив 9 правок, остання – від 29.12.2010 р.
В самому наказі реалізовано принцип максимальної лаконічності:
Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
Затвердити Положення про дозвільну систему, що додається, і ввести його в дію з 15 жовтня 1992 року.
Виконуючий обов'язки
Прем'єр-міністра України
В. СИМОНЕНКО
Міністр
Кабінету Міністрів України
В. ПЄХОТА
Все. Жодного зайвого, на кшталт «на підставі…» чи «згідно…» просто затвердити та ввести в дію – і край.
Саме Положення, затверджене цією Постановою, також вирізняється категоричністю тверджень. Так:
1. Дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
2. До предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами */.
3. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати відприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.
…
9. Видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється:
на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС;
Тут можемо знову відкрити багатостраждальну Конституцію та Цивільний кодекс і знову переглянути чим саме визначається правовий режим власності та як реалізується обмеження обороноздатності окремих видів майна.
До того ж, є ще один цікавий нюанс. У ЗУ «Про міліцію» можемо знайти таке, ст. 7, ч. 4 та 5:
Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
Де знайти «Порядок визначення організаційної структури міліції», встановлений КМУ - я особисто не знаю. Проте маю певний сумнів, що Положення про дозвільну систему – є саме цим.
Далі - Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року N 1138 "Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України" скасовано, на даний час є чинним
Указ Президента "Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України" № 383/2011 від 06.04.2011 р.
По лінії ХЗ та дозвільної там аж таке:
…
4. Міністерство відповідно до покладених на нього завдань:
…
33) забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи;
…
6. МВС України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:
…
4) перевіряти дотримання державними органами та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, їх посадовими особами, а також громадянами правил безпеки дорожнього руху, дозвільної системи та інших норм і правил, контроль за виконанням та додержанням яких покладено на МВС України;
Все.
Щодо ПВР «Про право власності на окремі види майна» було наведено вище.
Отже, в сухому залишку, Наказ № 622 встановлює «правила поводження» відповідно до:
1. Загальному обов’язку міліції давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї.
2. Загальному праві міліції анулювати виданий дозвіл певним категоріям громадян – відповідно до законодавства.
3. Згадці про забезпечення МВС діяльності дозвільної системи відповідно до законодавства та праві в установленому порядку перевіряти дотримання громадянами правил дозвільної системи.
4. Неконституційної та незаконної ПВР «Про право власності на окремі види майна».
5. Неконституційної та незаконної Постанови КМУ «Про дозвільну систему».
Тепер згадаємо ст. 8 та 19 Конституції
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Стаття 19. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Додаємо до того ч.1 та 2 ст. 41 , ч. 1 ст. 64, ст. 68 Конституції:
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
І п. 1 Перехідних положень Конституції.
1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Хотів би все-таки побачити відображення Вашої думки з приводу сабжу…
Долг патриота — защищать свою страну от ее правительства. - Т. Пейн.
Вы столь безапелляционно излагаете свои суждения, что какбы невежливо пытаться указать на некоторую их ИМХОшную необоснованность - ну как можно покуситься на столь уверенно декларируемые как истина в последней инстанции принципы. 
Ох, і дебільна норма ця 263-тя...
