Bark River Knives: Ultralite Field Knife, або BRK Ultralite Field Knife. Ультра лайт - це 140 грамів без піхов плюс мінус в залежності від матеріалів накладок, стяжок, пінів...
Та ще й firtst production run. Модель вперше з'явилася минулого року. Хоча мені якось все одно, перший це випуск, чи ні.
Головна особливість, це звісно лінза
(на фото вже два рази гострена).
Яка зроблена у вигляді saber grind на клинку довжиною 110 мм у моєму випадку (а у барків випадки бувають різні) і товщиною 3,2 мм. Форма леза - гарпун (пишуть, що вперше така форма з'явилася аж у 18 столітті, але я не перевіряв). Висота спуску - 18 мм при ширині клинка 25 мм до гарпуна.
Загальна довжина ножа - 214 мм, довжина рукв'я - 104 мм, товщина найбільша і ширина у тому ж місці - 22 на 22 мм.
Лінза біля дульки зроблена трохи неакуратно (видно по світлу) плюс сведж має різну ширину з кожного боку. Різниця приблизно у 1 мм. Обух гострий, фероцерій січе, заусенець по обуху не знятий, тому сліди від фероцерію значні.
Сталь CPM-3V. Нормальна зла сталюка. У моєму випадку практично неіржавка. Патинує, іржі або пітингу не бачив. Але з таким же успіхом у мене патинує M390 у термічці Фріца. Зведення. Отут почалися приколи. Зведення в 0. Чесне. І кут 30 градусів загальний. А якщо на заводській заточці провести нігтем по лезу, то відчувався сатин
. Коротше, гостроту ніж втратив миттєво. Нагострив на рідний кут. А не тримає 3V його у мене. Загорталася і кололася. Перегострив на 40. О, вже норм. Всі кути приблизні. На фото вже моя аматорська крайка.
Я на лінзі роблю лінзований підвід. А на скандівексі гострю скандівекс. Ви, звісно ж, можете гострити на всю висоту.
Руків'я. У моєму варіанті червона лляна мікарта, чорні лайнери. Руків'я має гарні форми, ніготь подекуди чіпляється на переходах.
Між мікартою, проставками і лезом підозрілі щілини. Пробував туди щось запхати, не лізе, на світлі видно трошки ніжче рівня руків'я клей. Ну таке
А що вже полірована
І це вона брудна, бо перед фотографуванням я ножем нормально так порізав. Мікарту не чистив. Якщо помити з милом, то вона стає, наче вигоріла, з білими прожилками. Через це полірування руків'я доволі слизьке. А враховуючи округлу форму, робити пір'яні палички, наприклад, незручно. Рятує геометрія. Але для бушкрафту я б цей ніж не брав. При важких роботах руків'я вивертає. А так, руків'я зручне практично у всіх хватах.
Хіба що отак мені відверто тримати незручно.
Піхви... Ніж без піхов, це як машина, без колес. У даному випадку це машина з колесами, але взимку на літній резині
Чому? Піхви були абсолютно нічим не вкриті. Воду просто пили. На фото я вже сам вкрив воском та сформував під ніж.
Ширина прорізів під ремінь - 40 мм вертикальні, 36 - горизонтальні. Прорізи тягнуться. Мені особисто так носити ніж не зручно.
Загалом, піхви такі дебелі. Товщина у стоковому стані (а вони були абсолютно пласкі) - 16 мм, висота - фронтальна 184 мм, тильна - 195 мм.
Перфекціоністи, закрийте очі. Піхви номер 6.
В середині ніяких вставок.
Шви незахищені, вже нитку розрізав.
І головний прикол. Хтось промазав? Додаткові дірки для ниток...
У петлю для фероцерію 8 мм стрижень заходить доволі тугенько.
І про носіння. Допоки у мене не з'явився Casström No.3 Dangler, я ножем практично не користувався. Звісно є така ж хрінь і від барків, але її важко вловити у продажу.
Для мене це рибно-грибно-пікніковий ніж-мрія. Особливого сенсу у 3V для себе я не бачу, сколюються вона абсолютно так само, як 95х18 чи 1075-1095. А це основна причина, через яку я гострю ножі. Гострити не важко, гостроту бере добре, тримає, звісно, довше, аніж непорошкові. При нормальному використанні. У місто може і придбаю собі Барка з порошком, на природу з порошком однозначно ні. Може з А2 чи іншої "простої" сталі. Але вже у іншому житті.
Все написане є моєю особистою точкою зору, яка може не співпадати з вашою.
Все, до наступної зустрічі.
П.С. Дякую природі за Сонечко під час фотографування.
Піхви так і просятся на смітник... можна пошити/замовити нові...
.
